Євгена Гнатовича Гончарука – вченого-гігієніста із світовим ім’ям, найбільш титулованого ректора, який очолював НМУ майже 20 років. Євгена Гнатовича називали “адміністратором з людяним обличчям”, дуже поважали колеги і любили студенти.
Саме зусиллями Є.Г.Гончарука Київський медичний інститут набув статусу Національного медичного університету імені О.О.Богомольця. Він блискуче поєднував роботу ректора з науковою і викладацькою діяльністю. Євген Гнатович став всесвітньо відомим вченим, який створив надзвичайно важливі константи у профілактичній медицині, зробив чимало відкриттів та впровадив їх у життя, написав низку підручників, за один з яких – «Загальна гігієна (пропедевтика гігієни)», написаний і виданий українською мовою, – 1997 року колектив авторів на чолі з Євгеном Гнатовичем було удостоєно Державної премії України у галузі науки і техніки. А за підручник Є.Г. Гончарук «Комунальна гігієна» вчений став лауреатом премії НАМН України в галузі профілактичної медицини, – 2007 року (посмертно). І все це – лише незначна частина зробленого вченим.
Держава високо оцінила внесок академіка Гончарука в науку і практичну охорону здоров’я, сумлінну працю на посаді ректора НМУ. Він був нагороджений – орденами «Трудового Червоного Прапора», «Знак пошани», «Орден князя Ярослава мудрого V ступеня», «Святого Володимира АН вищої школи України», «Великою Золотою медаллю Альберта Швейцера», «Золотою зіркою Альберта Швейцера», «Міжнародною золотою зіркою «Merit for Medicine», «Почесною відзнакою Президента України», Почесною грамотою Верховної Ради України «За особливі заслуги перед українським народом»
та інші.
Майже 20 років (1984-2003) Університет очолював вчений зі світовим ім’ям у галузі профілактичної медицини, доктор медичних наук, професор Є.Г.Гончарук. Євген Гнатович єдиний з українських вчених був членом 3 державних академій: НАН, АМН, АПН України. До речі, він був співзасновником АМН та АПН України і членом Президії обох академій. Академік багатьох академій світу: АМН СРСР; Російської АМН; Міжнародної академії вищої школи; Академії природничих наук загальноросійського об’єднання вчених; Польської академії медицини; Всесвітньої академії медицини імені Альберта Швейцера. Євген Гнатович заслужений діяч науки і техніки УРСР, двічі Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, НАМН України в галузі профілактичної медицини (посмертно). Є.Г.Гончарук створив себе сам наполегливою працею, любов’ю до освіти і науки, своєї Alma mater, людей, з якими він працював і, звичайно, студентів.
А починалося все із села Великий Острожок Хмельницького району Вінницької області, де 7 січня 1930 року у багатодітній селянській родині народився Євген Гнатович. Середню школу він закінчив 1948 року в Бердичеві, що на Житомирщині, куди родина переїхала на постійне проживання після закінчення Другої світової війни. Цього ж року вступив на перший курс санітарно-гігієнічного факультету НМУ, тодішнього КМІ, який закінчив із відзнакою та рекомендацією Вченої ради на наукову роботу. Пройшов шлях від аспіранта кафедри загальної гігієни НМУ, яка 2022 року відзначатиме 150-ліття від дня утворення, до асистента, виконувача обов’язки завідувача кафедри гігієни Тернопільського медичного інституту (1957-1961). У 1961 році Є.Г.Гончарук повертається до НМУ, тодішнього КМІ, на посаду асистента кафедри комунальної гігієни, обирається доцентом, з 1968 року, після успішного захисту докторської дисертації, стає завідувачем цієї ж кафедри і з 1969-1980 роки – деканом санітарно-гігієнічного факультету.
Своїми науковими працями академік Є.Г.Гончарук заклав підвалини науки про гігієну ґрунту та принципи гігієнічного нормування екзогенних хімічних речовин у цьому важливому життєвому середовищі, невід’ємній складовій біосфери, відкрив нові горизонти у профілактичній медицині, серед яких встановлення методичних підходів до вивчення здоров’я населення в регіонах інтенсивного використання пестицидів і агрохімікатів. Вчений встановив і запропонував комплекс заходів із первинної профілактики гострих кишкових інфекцій і геогельмінтозів серед населення, що передаються забрудненими питною водою та ґрунтом. Ці заходи отримали широке впровадження в санітарній охороні підземних і поверхневих джерел водопостачання населення від органічного й мікробного забруднення завдяки облаштуванню очисних споруд підземної фільтрації побутових стічних вод у схемах водовідведення малих, зокрема й неканалізованих, сільських населених пунктів і окремо розташованих об’єктів: інфекційних і соматичних лікарень, дитячих дошкільних закладів, шкіл, баз відпочинку населення тощо. Євген Гнатович створив наукову школу: підготував 33 докторів і 37 кандидатів наук. Він є автором понад 500 друкованих праць, з них близько 50 монографій, підручників, 15 винаходів, понад 100 методичних рекомендацій для практичної охорони здоров’я.
Протягом майже двох десятиліть Є.Г. Гончарук очолював колектив головного медичного вузу України (1984-2003). З його іменем пов’язано перетворення КМІ в перший у незалежній Україні Державний (1992-1995), а з 1995 р. – другий в Україні після Державного університету імені Тараса Шевченка – Національний медичний університет імені О.О. Богомольця. За сприяння ректора Є.Г. Гончарука в НМУ було створено низку нових факультетів, 15 кафедр, науково-дослідний гігієнічний центр, нині Інститут гігієни та екології.
Київський медичний інститут імені О.О.Богомольця (нині – Національний медичний університет імені О.О.Богомольця) 18 квітня 1990 року першим у колишньому СРСР та в Україні за ініціативою ректора Національного медичного університету імені О.О. Богомольця (1984-2003), академіка АМН СРСР, НАН, НАМН і НАПН України – Гончарука Євгена Гнатовича (1930-2004), відкрив експериментальні медичні класи, які в 1991 році стали медичними ліцеями на базах класичної гімназії № 117 імені Лесі Українки (директор – Бойко Л.М.) і природничого ліцею № 157 (директор – Костенко В.І.), 11 червня 1997 року, за рішенням вченої ради університету, за сприяння Міністерства освіти та науки України, Міністерства охорони здоров’я України, Київської міської державної адміністрації був створений Український медичний ліцей, засновниками якого стали Національний медичний університет імені О. О. Богомольця та Старокиївська (нині -Шевченківська) районна державна адміністрація міста Києва, який став компонентом актуального наукового напрямку – допрофесійної підготовки на медичні спеціальності в умовах технологічної моделі ліцей-університет у відкритій системі неперервної медичної освіти.

Центр комунікації