8 вересня за рішенням ЮНЕСКО є Міжнародним днем грамотності.
Від 1966 року світова спільнота таким чином звертає увагу на проблеми неписьменності, відзначаючи, що бути письменним ‒ це бути спроможним жити в сучасному світі, мати можливість впливати на власне життя та на життя суспільства.
Для України питання письменності вже давно є розв’язаними.
Але питання культури мови, застосування української мови в усіх сферах життя залишається актуальним. Знати українську мову для нас тепер ‒ це бути громадянином, а не частиною населення.
Грамотність зазвичай сприймається нами як щось належне, тому важко уявити, що чимало людей в сучасному світі живуть без базових навичок читання й письма.
Учні і учениці Ураінського медичного ліцею Національного медичного університету імені О. О. Богомольця разом із викладачами кафедри української мови і літератури підготували цікаві презентаційні матеріали.
Як виникла ідея відзначати Міжнародний день грамотності?
Перші відомі форми людської писемності датовані приблизно 3500 – 3000 роками до нашої ери, проте грамотність серед населення довгий час була обмеженим явищем, тісно пов’язаним із суспільним становищем — зазвичай люди, що вміли читати, належали до вищих соціальних прошарків. Вважається, що в давньому світі найбільше грамотних людей жили в Індії й Китаї, хоч перші книги, які з’явилися в цих країнах, а згодом на Близькому Сході та в Древньому Римі, були дуже рідкісними і дорогими.
Роль релігії у розвитку грамотності.
Активно сприяли поширенню грамотності деякі релігії – наприклад, в ісламських країнах самостійне читання Корану для кожного вірянина було релігійним обов’язком. Схожою була ситуація з іудаїзмом, в якому важливе значення надається читанню священних текстів Танаха й Талмуда, тому грамотних євреїв в давнину було набагато більше, ніж грамотних християн.
До моменту прийняття християнства Русь вже мала писемність, але хрещення пришвидшило розвиток грамотності на основі абеток глаголиці та кирилиці.
При цьому грамотою оволоділи не тільки князі та бояри, а й чимало простих людей, і цьому збереглося багато свідчень – написи на стінах соборів, берестяні грамоти, школи для дітей, відкриті Володимиром Великим та Ярославом Мудрим.
З домонгольського періоду до нас дійшло понад 100 книг, серед яких найвідоміші «Остромирове Євангеліє» та «Повість минулих літ».
Епоха Просвітництва
Дедалі більше книг з’являлося і в середньовічній Європі, тому грамотних людей поступово стало більше, щоправда, здебільшого серед містян, тоді як селяни мали значно менше можливостей для базової освіти.
Особливе прагнення до грамотності принесла людям епоха Просвітництва, чому сприяло також промислове виробництво паперу, який зрештою витіснив пергамент і став доступним матеріалом.
В період Реформації вірян в лютеранських країнах зобов’язали читати Біблію, тому рівень грамотності в Північній Європі став вищим у порівнянні з іншими регіонами. Ще більше пришвидшити процес вдалося індустріальній революції — механізоване виробництво потребувало більше освічених робітників, тому у Великобританії станом на 1840 рік грамотними були вже дві третини чоловіків і половина жінок.
Всесвітня конференції міністрів освіти
В 1965 році на Всесвітній конференції міністрів освіти з викорінення неписьменності, яка проходила в столиці Ірану Тегерані, народилася ідея Міжнародного дня грамотності.
Також на цьому форумі виникла концепція грамотності не як самоцілі, а як фактору розвитку.
Наступного року ЮНЕСКО взяла на себе ініціативу і проголосила 8 вересня Міжнародним днем грамотності з метою нагадати світові про важливість грамотності для окремих людей, громад і країн, а також про необхідність активізації зусиль зі створення більш грамотного суспільства.
Однак у 1985-му, за підрахунками ЮНЕСКО, виявилося, що неписьменних на планеті — 889 мільйонів, при цьому дві третини з них складають жінки.
І хоч у відсотковому вимірі кількість неграмотних знижувалася (32% в 1970 році в порівнянні з 25%, які прогнозувалися на 1990 рік), їх абсолютна кількість продовжувала зростати через швидке збільшення чисельності населення. Тому 1987-го року ООН запланувала Міжнародний рік грамотності, який вирішили провести у 1990-му, а період з 2003 року по 2012-й став Десятиліттям грамотності.
Відтоді ситуація з грамотністю в світі дещо покращилася, але кінцевого результату досі не досягнуто.
Тому Міжнародний день грамотності залишається актуальною подією, тим більше що зараз ми отримали нові виклики в сфері освіти через необхідність навчання в онлайн-форматі.
Наскільки масштабною є проблема неграмотності на планеті?
За оцінками ООН 781 мільйон дорослих людей не вміють читати й писати. Рівень грамотності в розвинутих країнах високий — в середньому 99,2%, натомість найбільше неписьменних мешкають в Південній та Західній Азії, а також в африканських країнах на південь від Сахари.
Де саме в світі рівень грамотності є найнижчим?
Один з найнижчих показників грамотності має Нігер, де лише 19% дорослого населення вміють читати й писати. Також мала кількість грамотних людей у Чаді та Гвінеї-Бісау — відповідно 22% і 30%.
В яких державах рівень грамотності населення складає 100%?
Згідно з рейтингом грамотності ООН, всього чотири країни світу заявили про таке досягнення — це Андорра, Гренландія, Північна Корея та Узбекистан.
Чи визначаються щорічні теми для святкування Міжнародного дня грамотності?
Так, кожного року цій події присвячується окрема тема. В 2021 році вона звучить як «Грамотність для відновлення, орієнтованого на людину: скорочення цифрового розриву» (мається на увазі відновлення після кризи пандемії та вільний доступ до навчання онлайн).
Хто з видатних історичних діячів не вмів читати й писати?
Серед найвпливовіших в історії осіб, які при цьому були неписьменними, виокремлюють Карла Великого — засновника династії Каролінгів та правителя, який вперше після падіння Риму об’єднав у своїх володіннях більшу частину Центральної та Західної Європи. Також неписьменним був Чінгісхан — легендарний полководець і володар другої за величиною світової імперії.
Центр комунікації.