11 жовтня 2024 року на 87 році життя перестало битися серце видатного вченого в галузі медичної кібернетики, доктора медичних наук, професора, члена-кореспондента Міжнародної академії астронавтики (місто Париж), заслуженого винахідника СРСР, двічі лавреата Державної премії України в галузі науки і техніки, заслуженого діяча науки і техніки України, талановитого педагога, професора, фундатора Українського медичного ліцею Національного медичного університету імені О.О. Богомольця – високодостойного Валентина Порфировича Яценка.
Спільнота Українського медичного ліцею Національного медичного університету імені О.О. Богомольця з величезним болем сприйняли цю сумну звістку…
Висловлюємо найсердечніші слова співчуття і скорботи рідним, близьким і колегам покійного.
Це невимовна втрата…
Вічна пам’ять.
Довідково:
Валентин Порфирович Яценко (21.05.1937 – 11.10.2024) – народився на Далекому Сході в сім’ї військовослужбовця. Родина повернулася в Україну в 1951 році і подальше життя Валентина Порфировича пов’язане з Україною та Київщиною. У 1954 р. В.П. Яценко вступив на лікувальний факультет Київського медичного інституту імені О.О. Богомольця. Отримавши диплом, молодий хірург починає працювати в Миронівській районній лікарні Київської області.
За короткий час встиг опанувати професію: зробив понад 400 хірургічних операцій, включаючи декілька успішних трансплантацій шкіри при травматичних ушкодженнях, надрукував свою першу наукову роботу. Саме цей досвід дозволив молодому науковцю у вересні 1962 року перейти до лабораторії консервації та трансплантації органів та тканин Київського НДІ гематології та переливання крові. Розпочалась кропітка дослідницька робота, яка вимагала глибоких знань з морфології.
З 1966 р. В.П. Яценко поєднує науково-дослідницьку роботу з викладацькою діяльністю: обирається на посаду асистента кафедри гістології, цитології та ембріології Київського медичного інституту імені О.О. Богомольця.
У 1968 році захистив кандидатську дисертацію, у 1987 році – докторську. Під його керівництвом вперше у світі зроблені унікальні операції на зародках, а морфометричні дослідження дозволили встановити закономірності формування реактивних, адаптивних та компенсаторних змін периферійної нервової системи в онтогенезі. У 1987–2003 рр. В.П. Яценко очолював колектив Науково-дослідного лабораторного центру Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, який за 10 років став одним із провідних наукових підрозділів вищих медичних закладів України.
У 1992—1994 роках як проректор з міжнародного співробітництва НМУ імені О.О. Богомольця був координатором програми партнерства США – Україна, яка завершилася створенням першого в Україні Центру охорони матері та дитини (Київ).
У 1995 р. вперше за всю історію існування НАТО доповідав на засіданні Європейської секції аерокосмічної медицини (Бонн, Німеччина) про здобутки українських науковців з цього напрямку.
У 1996 році професора В.П. Яценко призначили куратором наукового напрямку «Аерокосмічна медицина», метою якого було формування національної та міжнародних космічних програм.
В 1997 році під керівництвом професора Валентина Порфировича Яценка було створено перший в Україні «Космос клуб» Українського медичного ліцею Національного медичного університету імені О.О. Богомольця.
У 2001 році був запрошений на роботу до КПІ на посаду завідувача кафедри медичної кібернетики та телемедицини і декана міжуніверситетського медико-інженерного факультету.
В.П. Яценко автор понад 450 наукових праць, серед яких 3 монографії, 12 винаходів. Під його керівництвом підготовлено 2 доктори та 7 кандидатів наук.
Центр комунікації.