29 вересня українці вшановують пам’ять жертв Бабиного Яру, де нацисти розстріляли близько 100 тисяч людей у 1941-1943 роках.
28 вересня 2025 року в неділю представники спільноти Українського медичного ліцею Національного медичного університету імені О.О. Богомольця разом з понад тисячною колоною киян і киянок, гостями столиці України взяли участь у
десятому щорічному «Марш Пам’яті» з нагоди вшанування жертв Бабиного Яру.
Учасники і учасниці пройшли колоною від кінотеатру «Київська Русь» до пам’ятника жертвам Голокосту «Менора» у Національному історико-меморіальному заповіднику «Бабин Яр».
Також відбулося відкриття виставки «Держава обману: сила нацистськоі пропаганди» спільно з Меморіальним музеєм Голокосту в локації виставковий центр «Жива памʼять».
Щира вдячність організаторам «Маршу Пам’яті» громадським діячам Євгену Городецькому і
Дмитру Юрінову.
У 2023 році документальну спадщину «Бабин Яр»включили до міжнародного реєстру програми «Пам’ять світу» ЮНЕСКО. Основою для отримання цього статусу став унікальний онлайн-простір Меморіального центру, який налічує понад 3,5 мільйонів документів з 13 архівів України.
Сучасна російська агресія в Україні викликає паралелі з нацистськими злочинами, зокрема через обстріл Бабиного Яру в березні 2022 року.
29 вересня 2025 року минають 84-і роковини початку розстрілу євреїв в урочищі «Бабин Яр» у Києві.
29 вересня українці вшановують пам’ять жертв Бабиного Яру – одного з найстрашніших символів Голокосту та нацистських злочинів. У київському урочищі протягом 1941 – 1943 років розстріляли близько 100 тисяч людей, серед яких були євреї, роми, військовополонені, священники та пацієнти психіатричної лікарні.
Після захоплення Києва навесні 1941 року нацисти розпочали масові розстріли цивільних. Найбільш трагічними стали дві дати – 29 і 30 вересня. Річ у тім, що саме тоді зондеркоманда 4-А під керівництвом штандартенфюрера СС Пауля Блобеля вбила майже 34 тисячі євреїв. Формальним приводом стала радянська диверсія на Хрещатику, однак справжньою метою було “остаточне розв’язання єврейського питання”.
Загалом упродовж 1941 – 1943 років у Бабиному Яру було розстріляно близько 100 тисяч людей.
Серед них: євреї, роми, військовополонені Червоної армії, члени ОУН, комуністи, священники, заручники та пацієнти Київської міської психіатричної лікарні імені Павлова.
Масові вбивства у Бабиному Яру відбувалися у кілька етапів:

Перший (вересень 1941 – весна 1942 років) – щоденні розстріли цивільних та військовополонених, найбільший пік яких припав на 29 і 30 вересня.
Другий (зима 1942 – серпень 1943 років) – у цей час відбувалися страти підпільників, націоналістів, комуністів і в’язнів Сирецького концтабору.
Третій (серпень – листопад 1943 років) – знищення слідів злочинів. Нацисти змушували в’язнів концтабору викопувати й спалювати тіла загиблих. Ба більше, у ніч на 29 вересня 1943 року групі полонених вдалося здійснити втечу і зберегти свідчення про трагедію, завдяки чому українці мають уявлення того, що насправді відбувалося в ті страшні часи.
У повоєнні десятиліття радянська влада замовчувала або спотворювала пам’ять про цю трагедію. Так, на місці Бабиного Яру намагалися збудувати житлові квартали, а кладовища – зруйнувати, як зазначається у проєкті “Бабин Яр: людина, влада, історія”. Однак завдяки свідченням очевидців, творам письменників і митців, пошуковим ініціативам єврейських і українських організацій про трагедію не забули.
Після 24 лютого 2022 року світ знову став свідком масових убивств мирних людей, зокрема у Бучі, Ізюмі, Маріуполі та багатьох інших українських міст.
Російські війська діють, так само, як і нацисти: вбивають, ґвалтують і катують невинних, намагаючись потім приховати свої злочини.
Обстріл Бабиного Яру та єврейських цвинтарів росіянами в березні 2022 року став особливо цинічним актом наруги над пам’яттю про Голокост.

Детальніше за посиланням:
https://history.kby.kiev.ua/documents;
https://uinp.gov.ua.

Центр комунікації.