19 березня одна з найвідоміших українських письменниць сучасності, поетеса-шістдесятниця, дисидентка, лауреатка Шевченківської премії, «совість нації» – високодостойна
Ліна Костенко святкує
95-річчя.

Спільнота Українського медичного ліцею Національного медичного університету імені О.О. Богомольця приєднується до всіх чисельних вітань і з високою честю надсилає сердечні та щирі побажання здоровʼя, добра, перемог!

Ми Вас глибоко поважаємо, любимо та рівняємось на Вас, високоповажна пані Ліно
💙💛

Докладніше.
Ліна Костенко – взірець романтики, ніжності, сарказму та духовності. А окремі цитати з її творів про Україну, свободу, мову та війну стали крилатими.

Ми воїни.
Не ледарі.
Не лежні.
І наше діло праведне й святе.
Бо хто за що, а ми за незалежність.
Отож нам так і важко через те.
Нації вмирають не від інфаркту – спочатку їм віднімає мову.

Страшні слова, коли вони мовчать…
Чужа душа – то, кажуть, темний ліс. А я кажу: не кожна, ой не кожна! Чужа душа – то тихе море сліз. Плювати в неї – гріх тяжкий, не можна.

Людям не те що позакладало вуха – людям позакладало душі.
І все на світі треба пережити, І кожен фініш — це по суті старт. І наперед не треба ворожити, І за минулим плакати не варт…

А ви думали, що Україна так просто. Україна – це супер. Україна – це ексклюзив. По ній пройшли всі катки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй немає ціни.
У кожної нації свої хвороби. У Росії – невиліковна.

Не час минає, а минаєм ми.
Історії ж бо пишуть на столі. Ми ж пишем кров’ю на своїй землі.

Нерівня душ — це гірше, ніж майна.
Віддай людині крихітку себе. За це душа наповнюється світлом.

У кожного своя пустеля і свої міражі.
Жінка – як музика, її можна любити навіть не дуже розуміючи.

Я не люблю нещасних. Я щаслива. Моя свобода завжди при мені.
Людина нібито не літає… А крила має. А крила має!

І хто б там що кому не говорив, а згине зло і правда переможе!

Коли обстрілювали Київ, Ліна Костенко написала вірші, близькі за змістом кожному українцеві і українці:

«…У нас стрічають люди на колінах
своїх убитих хлопців на війні.
Росли, росли – і виросли хлоп’ята.
Чиїсь кохані і чиїсь сини.
Щоб Україна не була розп’ята,
пішли боротись, – хто ж, як не вони?!
Господь їм сил подвоїв і потроїв.
Здолали все, подужали заброд.
Так виникає нація героїв.
Так постає з населення народ».

Центр комунікації.