Щоденник роботи другої міжнародної літньої школи «UML camp»

Заняття з англійської мови (основи медичної термінології) проводить керівник UML Med Eng Camp кандидатка філологічних наук, учителька-методистка Ангерчік Євгенія Дмитрівна. Вивчали тему: Нервова система.

Сьогодні в UML Med Camp зустріч була пррисвячена системі крові (СК).
Розібрали анатомію та фізіології гемопоезу, процес утворення крові. Поговорили про поширені хвороби СК: дефіцитні та апластичну анемії, лейкози та лімфоми.
Розібрались в сучасних методах діагностики та лікування даних хвороб. Детально зупинились на питанні трансплатаціі кісткового мозку, як методі лікування при важких стадіях гематологічних захворюваннях.

ЛАТИНОМОВНІ МЕДИЧНІ ТРАКТАТИ – ЄВРОПЕЙСЬКА ТРАДИЦІЯ УКРАЇНСЬКОЇ МЕДИЦИНИ

На противагу популярному донедавна твердженню, що культура/мистецтво/спорт може бути поза політикою, існує думка: «Історія – це політика, звернена в минуле». Це стосується й історії літератури, зокрема, українських авторів, які писали свої твори латинською мовою – їхню творчість у радянські часи не те що не вивчали, про неї навіть не згадували. Адже ця сторінка нашої літератури – неспростовне підтвердження того, що Україна віддавна належала до європейської цивілізації з її античним корінням.

Сьогодні слухачі літньої школи UML Latin Camp дізналися більше про латиномовну літературу – давню українську та сучасну європейську – і засвоїли термін неолатиністка у двох його значеннях: 1) сукупність текстів, написаних латинською мовою, починаючи з епохи Відродження, тобто з XV ст.; та 2) наука, галузь класичної філології, що вивчає ці тексти. Дізналися про талановитих українських вчених і мислителів, які в XVI – XVІІI ст. писали свої праці латиною: Юрій Котермак Дрогобич (лікар), Еразм Сикст (лікар), Станіслав Оріховський (філософ), Григорій Чуй-Русин, Себастіян Кленович, Симон Пекалід, Касіян Сакович (поети), Петро Могила (філолог), Теофан Прокопович (фізик) та інші.

Латиномовна література – знакове культурне явище. Саме за його поширеністю можна визначати кордон європейського мислення, що як відомо, не цілком збігається з географічним. Недарма в XV ст. західний мандрівник, перебуваючи в Києві, «відчував, що дістався останньої межі Європи». Проте вже через два століття це відчуття мало б поширитися далі на Схід, оскільки осередки латиномовної освіченості з’явилися в українських містах Чернігові, Новгороді-Сіверському, Харкові. Упродовж XVI – XVІІI ст. в Україні створюється наукова, історіографічна література, етнографічні нотатки, поезія латинською мовою. На думку Митрофана Довгалевського: «Розум в житті головне, а все інше гине безслідно, // Смерть забирає усе, а таланти великі безсмертні» – ці рядки вірша в оригіналі теж були написані латиною.

Майбутнім лікарям важливо знати про це явище, щоб краще розуміти, частиною якої давньої і потужної культури вони є. І що українська медицина походить не лише з народної, а має кількасотлітні традиції написання трактатів латинською мовою – як було заведено в тогочасному цивілізованому світі.