Історія

Розбудова незалежної Української держави спонукала до нового бачення розвитку її інтелектуального уособлення та потенціалу, викликала і прискорила значні зміни в суспільному житті, що, в свою чергу, актуалізувало складні психолого-педагогічні проблеми і чинники розвитку всієї національної системи освіти. Ця система стає камертоном становлення держави в XXI сторіччі. Переглядаються та переосмислюються фундаментальні складові освіти: навчально-виховні та науково-методичні засади, організаційна структура управління тощо.
Реформування системи освіти в Україні - це підвалини національного і духовного відродження суспільства, гідного виховання молодого покоління, поступу вітчизняної науки і техніки в напрямку світових стандартів та вимог. Освітянський прогрес та поступ є основою для успішного становлення державності і процесів демократизації суспільства в українському просторі, а в концептуальному змісті - авангардом держави заради її майбутнього.
Провідною метою щодо розвитку освіти є створення умов для розвитку особистості, творчої самореалізації кожного громадянина України, генерування покоління людей, здатних ефективно працювати і наполегливо навчатися протягом життя, боронити і примножувати етичні цінності й пріоритети національної культури та громадянського суспільства, розвивати і зміцнювати суверенну, незалежну, демократичну, соціальну та правову державу як невід'ємну складову і амбасаду європейської та світової спільноти. Оновлення сутності навчання є визначальною складовою реформування освіти в Україні і передбачає приведення його у відповідність з сучасними потребами особи і суспільства.

Нині об'єктивною потребою і водночас орієнтиром державної політики в галузі освіти є створення підстав і умов для функціонування системи неперервної професійної освіти - справжнього кредо новітнього часу, підґрунтя успіху України в змаганні цивілізацій.
У документі ЮНЕСКО "Освіта для XXI століття" зазначається, що освіта протягом усього життя має базуватися на чотирьох принципах: навчитись пізнавати, навчитись життєвої компетентності, навчитись жити разом, навчитись жити.
Аналізуючи проблеми розвитку національної системи освіти, Міністр освіти і науки України, Президент АПН України В.Г. Кремінь зазначає, що виникає об'єктивна потреба в посиленні уваги до досліджень проблем педагогіки і психології неперервної професійної освіти, здійсненні комплексу спеціальних дидактичних досліджень у галузі сучасних проблем професійного навчання фахівців, а також з методик викладання провідних профільних дисциплін з урахуванням специфіки призначення професійного навчального закладу та відповідної фахової підготовки.
Таким чином, дослідження, спрямоване на вивчення процесу допрофесійної підготовки учнівської молоді в середньому загальноосвітньому навчальному закладі - ліцеї, є вельми актуальним з точки зору його цілісності й невід'ємності від системи неперервної професійної освіти, а також розробки, теоретичного обґрунтування, експериментальній перевірки визначальних підходів щодо організації допрофесійної підготовки учнівської молоді в ліцеях медичного профілю і виявлення організаційно-методичних умов їх ефективного впровадження в системі неперервної медичної освіти.
Чому нашій країні потрібні справжні високоосвічені лікарі, фахівці дійсно високого ґатунку? Аналіз стану здоров'я населення України та діяльності закладів охорони здоров'я свідчить про незадовільну медико-демографічну ситуацію, низьку народжуваність, від'ємний природний приріст населення, скорочення середньої очікуваної тривалості життя, а також зростання поширеності хвороб системи кровообігу, злоякісних новоутворень, травм та отруєнь тощо. Поширеність серцево-судинної патології збільшилася за останнє десятиліття в 1,9 рази, онкологічної патології - на 18, бронхіальної астми - на 35,2, цукрового діабету - на 10,1 відсотка. Сьогодні в Україні кожен п'ятий житель хворіє на артеріальну гіпертензію. Зростають захворюваність і смертність від раку в зв'язку з несприятливою екологічною ситуацією та значним постарінням населення.
Тому надзвичайно важливе значення сьогодні приділяється науковому і соціальному розвитку медицини, підготовці медичних кадрів, діяльність яких націлена на збереження і зміцнення здоров'я населення, підвищення якості та ефективності медико-санітарної допомоги, поліпшення стану здоров'я усіх верств населення, зниження рівнів захворюваності, інвалідності, смертності, подовження активного довголіття й тривалості життя. Виконання завдань держави в галузі охорони здоров'я завжди вимагало сучасного рівня підготовки медичних працівників - активних організаторів медичної допомоги, які глибоко розуміють проблеми здоров'я та людини.
Президент АМН України, академік О.Ф. Возіанов підкреслює, що наука і техніка в цілому і медицина, зокрема, мають великі можливості. Ми зараз вже говоримо не про методи лікування, а про технологію лікування хвороб, і рівень цих технологій з кожним кроком зростає. Але так само, а може ще й в більшій мірі зростає вартість цих технологій та самого лікування. І тоді постає вже соціально проблема - кого і як лікувати. Як тут не пригадати слова В.В. Вересаєва, які він сказав ще на початку XX ст.: "Медицина есть наука о лечении людей: но в жизни оказалось, что медицина есть наука о лечении одних лишь богатых и свободных людей. По отношению ко всем остальным она является лишь теоретической наукой о том, как можно было бы вылечить их, если бы они были богатыми и свободными". Отже, при розробці нових методів лікування науковці повинні враховувати і це протиріччя між рівнем наукового прогресу і можливостями суспільства забезпечити громадян високоефективними технологіями.

 


Розвиток системи вищої медичної освіти безпосередньо пов'язаний зі змінами, що відбуваються в суспільстві, процесом трансформації національної системи культурних цінностей, новою парадигмою системи вищої освіти, що відобразилося в положеннях Конституції України, в новій редакції Закону України "Про освіту", Державній національній програмі "Освіта" (Україна ХХІ століття), в концепції Міністерства охорони здоров'я України (1991р.) про реформування вищої медичної школи.
Стратегія вирішення найважливіших проблем охорони та збереження здоров'я населення України визначена Президентом України Л.Д. Кучмою та передбачена Указом "Про основні напрями соціальної та економічної політики в Україні до 2004 року". Невпинно зростаючий рівень здоров'я суспільства стає домінуючим ідеалом його життєдіяльності, підпорядковує всі інші суспільні інтереси.
Ю.В. Вороненко зазначає, що стан здоров'я населення завжди був і є провідним критерієм розвитку цивілізації, адже його високий рівень - це передумова економічного, соціального і політичного добробуту в державі, запорука безпеки і прогресу. Розвиток громадських і державних заходів з охорони здоров'я населення і виникнення уявлень про громадське здоров'я, його рівні, критерії і показники створили логічну необхідність у науковому осмисленні, оцінці, розробці ефективних форм, служб, методів, тобто потребу в науці про здоров'я та його охорону, а також у підготовці власних спеціалістів. У цих умовах медична освіта виступала і виступає як один із регуляторів та важелів соціального розвитку, адже вона, по суті, формує доктрину життєздатності суспільства та підтримує його через діяльність кадрів системи охорони здоров'я. Рівень ефективності та якості використання медичних кадрів, безумовно, залежить не лише від ступеню їх теоретичної та практичної професійної підготовки, а й від низки набутих суто людських позитивних моральних якостей. Фахова мораль медика підпорядкована цілям охорони здоров'я та життя людини. Звідси випливають особливі етичні якості, без яких не може відбутися становлення медика: чуйність, доброта, милосердя, духовність, чесність, готовність до самопожертви.
Як зазначив Президент України Л.Д. Кучма в своєму виступі на Всеукраїнському з'їзді медичних працівників 1 жовтня 1999 року: "Перше і головне - необхідність збереження і примноження найважливішого здобутку вітчизняної медицини, а саме доступність якісної медичної допомоги для кожного громадянина України".

7 грудня 2000 року Указом Президента України була затверджена "Концепція розвитку охорони здоров'я населення України", яка спрямована на реалізацію положень Конституції та законів України щодо забезпечення доступної кваліфікованої медичної допомоги кожному громадянинові України, запровадження нових ефективних механізмів фінансування та управління в сфері охорони здоров'я, створення умов для формування здорового способу життя.
У новій Концепції розвитку охорони здоров'я населення України передбачається створення умов для здорового способу життя, активізація профілактичної діяльності в системі охорони здоров'я, вдосконалення нормативно-правової бази, формування державної політики, напрямленої на збереження та зміцнення здоров'я населення, трансформування гігієнічного виховання населення в державну систему неперервного навчання на всіх етапах соціалізації особистості.
Необхідність визначення основних напрямів розвитку охорони здоров'я населення України зумовлюється реальними політичними та соціально-економічними процесами, зокрема:
- демократизацією суспільства, інтеграцією України в світове співтовариство;
- глобальними структурними процесами в економіці;
- зниженням рівня й погіршення якості життя більшості громадян;
- критичною демографічною ситуацією;
- незадовільним станом здоров'я населення;
- низькою економічною ефективністю використання ресурсів охорони здоров'я;
- недосконалою системою оплати праці лікарів та інших працівників сфери охорони здоров'я;
- незадовільною екологічною ситуацією, ускладненою наслідками чорнобильської катастрофи.
Кінцевою метою реалізації Концепції є досягнення таких довготривалих цілей:
- збереження та зміцнення здоров'я населення, продовження періоду активного довголіття й тривалості життя людей;
- створення правових, економічних та управлінських механізмів реалізації конституційних прав громадян України на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування;
- забезпечення гарантованого рівня надання безоплатної кваліфікованої медичної допомоги у визначеному законодавством обсязі;
- формування керованого ринку платних медичних послуг, сприяння діяльності закладів охорони здоров'я всіх форм власності, створення умов для задоволення потреб населення в медичних послугах;
- ефективне використання наявних кадрових, фінансових і матеріальних ресурсів;
- солідарна участь держави, роботодавців, територіальних громад та окремих юридичних і фізичних осіб у фінансуванні послуг з надання громадян медичної допомоги.
У "Концепції розвитку охорони здоров'я населення України" (2000 р.) зазначається, що кадрова політика в системі охорони здоров'я має бути спрямована, зокрема, і на реформування ступеневої медичної і фармацевтичної освіти; здійснення підготовки фахівців за новими спеціальностями: медичний психолог, клінічний фармацевт, економіст охорони здоров'я, спеціаліст з інформатики охорони здоров'я, спеціаліст з експлуатації медичної техніки, менеджер охорони здоров'я; розширення підготовки сімейних лікарів (лікарів загальної практики); розроблення нових державних стандартів вищої медичної і фармацевтичної освіти, освітньо-кваліфікаційних характеристик фахівців, освітньо-професійних програм та засобів уніфікованої оцінки рівня знань медичних і фармацевтичних працівників: удосконалення підготовки медичних сестер, розроблення та реалізацію програми розвитку сестринства, розширення функцій медичних сестер відповідно до світового досвіду. І все це, в кінцевому рахунку, ґрунтується на якості освіти.
Міністр охорони здоров'я України В.Ф. Москаленко у своєму виступі на Другій щорічній міжнародній донорській конференції підкреслив: "2001 рік - рік охорони здоров'я населення України. Наша найближча мета - забезпечення конституційних гарантій українському народу щодо збереження і зміцнення здоров'я. Плідної динаміки в аспекті покращення здоров'я населення України ми очікуємо від реалізації затвердженого Урядом Національного плану дій з гігієни довкілля на 2000-2005 рр. При цьому особлива увага приділяється розробці державної міжгалузевої програми "Здоров'я нації", яка відповідає стратегії ВООЗ "Здоров'я для всіх у XXI столітті". "Різниця між рівнем домагань молодої людини високого рівня життя та можливостями його досягнення, між особистими сподіваннями та труднощами веде до дезадаптації індивідуума, а в кінцевому результаті - до поведінки протиправного характеру", - підкреслюється в цьому виступі. Держава гарантує молоді право на працю, але через відсутність достатнього практичного досвіду, соціально-правових та професійних знань, а часто і моральної непідготовленості до конкуренції на ринку праці реалізувати своє право на працю молодими громадянам стає дедалі складніше. Особливе значення має такий напрям активної підтримки молоді, як професійна підготовка та перепідготовка. При цьому необхідно об'єднувати зусилля усіх зацікавлених органів виконавчої влади для розв'язання проблем молоді, вживати спеціальні заходи щодо регулювання молодіжної зайнятості, зокрема, такими шляхами:
- удосконалення системи професійної орієнтації, підготовки та перепідготовки кадрів;
- перегляду системи замовлення кадрів, як державою, так і роботодавцями, переорієнтації навчальних закладів, що готують надлишкові кадри за рахунок державного бюджету;
- поновлення централізованої офіційної статистики, в тому числі звітності про чисельний і якісний склад спеціалістів.

Вирішення зазначених проблем можливе лише за умови забезпечення лікувальних та фармацевтичних закладів висококваліфікованими фахівцями адже саме вони несуть відповідальність за здоров'я населення нашої держави. Як зазначає ректор Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця, академік НАН і АМН України Є.Г. Гончарук, перспективним в цьому питанні є розширення профілів професійної підготовки фахівців у вищих медичних навчальних закладах, зокрема, створення нових факультетів (підготовки науково-педагогічних кадрів, лікарів-психологів та лікарів-інженерів тощо), поглиблення наукових і виробничих зв'язків з науково-дослідними інститутами Національної академії наук, Академії медичних наук, Академії педагогічних наук України, медичними університетами та іншими профільними вищими навчальними закладами країни. При цьому допрофесійна підготовка учнівської молоді щодо рейтингового обрання наступної медичної спеціальності розглядається як стартова і невід'ємна складова системи неперервної медичної освіти.
У сучасних умовах соціально-економічного розвитку нашої незалежної держави розширюється й оновлюється освітянський діапазон, створюються принципово нові можливості для обрання таких засобів і технологій професійної підготовки лікарів, які б сприяли професійному й етичному становленню молодої людини, її гармонійному розвитку, формуванню належних громадянських і духовних пріоритетів, інтелектуальному вдосконаленню. Виховати лікаря, гідного вічного служіння добру та милосердю, притаманному цьому фаху, здатного цілком відповідати високим професійним орієнтирам ХХІ сторіччя - складне і відповідальне завдання.
Як відзначають академіки Є.Г. Гончарук і В.П. Широбоков медицина здавна розвивається як наука близька до філософії. Робота лікаря, особливо лікаря-вченого, грунтується на філософських засадах, передусім на принципах моралі та етики. Доброта, високі почуття обов'язку й сумління, самовідданість і самопожертва, подвижництво - основи професійної діяльності лікаря. Відомі слова: "Світячи іншим - згоряю сам", які належать знаменитому голландському анатому XVI ст. Ніколасу ван Тульпу, якнайкраще відбивають категорії обов'язку і сумління в медичній професії.
Ми повністю погоджуємося з думкою видатного лікаря сучасності, академіка М.М. Амосова, що головний напрямок щодо формування особистості - використання можливостей освіти. Саме вона за допомогою своїх засобів розвиває інтелект і підвищує рівень компетентності людини в будь-якій сфері діяльності, але особливо це стосується медичного фаху. Тренування кори головного мозку в молодому віці дозволяє підсилити структурні основи інтелекту та змінити його здібності, а не тільки поповнити пам`ять новими знаннями.
Ось чому надзвичайно важливого і фактично домінантного значення набуває допрофесійний період підготовки майбутніх лікарів як первинний щабель вищої медичної освіти, коли стандартна навчальна програма десятого-одинадцятого класів середнього навчального закладу безпосередньо інтегрується з певними вимогами і критеріями студентського курсу.
Різні аспекти функціонування системи неперервної освіти досліджувались у працях А.М. Алексюка, С.І. Архангельського, Ю.К. Бабанського, В.І. Бондаря, Я.І. Бурлаки, М.В. Вергасова, В.А. Вихруша, В.М. Галузинського, С.У. Гончаренка, Л.І. Григорчук, Н. П. Гудзика, М.Б. Євтуха, А.І. Дьоміна, І.А. Зязюна, В.А. Козакова, В.П. Кравця, І.Я. Лернера, А.М. Матюшкіна, Н.Г. Ничкало, Д.Ф. Ніколенко, О.С. Падалки, В.Ф. Паламарчук, П.І. Підкасистого, І.П. Підласого, Б.М. Ступарика, М.М. Фіцули, І.Ф. Харламова та інших. Теоретико-методологічні проблеми організації допрофесійної підготовки учнів у середніх загальноосвітніх навчальних закладах, гуманізацію професійної та загальної освіти грунтовно досліджувалися Г.О. Баллом та П.С. Перепелицею. Проблема професійної орієнтації учнів, підготовки їх до свідомого вибору професії всебічно відображена в працях Б.О. Федоришина. Особистісний підхід у профільному навчанні старшокласників розвинутий В.В. Рибалкою. Проблеми цілеспрямованої підготовки учнів (у ліцеях) до вступу у вищий навчальний заклад досліджували - В.І. Костенко, П.І. Сікорський та А.В. Фурман, на підготовчих відділеннях вищого навчального закладу - С.А. Кашин, І. І. Кондратюк та Н.М. Цип'юк. Довузівську підготовку студентів у системі неперервної педагогічної освіти вивчала В.П. Федяева; підготовку старшокласників до навчання на факультеті фізичного виховання - А. В. Огнистий; активізацією пізнавальної діяльності слухачів підготовчого відділення, зорієнтованих на здобуття педагогічної професії - Л.Л. Райко; адаптацію студентів перших курсів вищих навчальних закладів - В.С. Штифурак.
Одним з інноваційних середніх загальноосвітніх навчальних закладів принципово нового типу, який здійснює допрофесійну підготовку учнівської молоді на медичні спеціальності є - Український медичний ліцей (УМЛ), створений за оригінальною програмою з ініціативи ректора та підтримки Вченої ради Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця як його структурний підрозділ, який інтегрується в структуру вищого медичного навчального закладу з
відповідним теоретичним, змістовним, кадровим, технологічним і фінансовим забезпеченням. Прикметною рисою його діяльності стало використання надбань передової української педагогіки в галузі виховання учнів у світлі загальнолюдських духовних цінностей та на основі національної свідомості. Саме медичний ліцей, на наш погляд, інтегруючись у структуру сучасної медичної освіти, сприяє завершеності й цілісності концептуальної ідеї неперервної медичної освіти.
Авторськими колективами провідних теоретичних і клінічних кафедр Національного медичного університету спеціально для Українського медичного ліцею було розроблено і впроваджено інтегровані навчальні програми з фізики, біології, органічної та неорганічної хімії, медицини (загальний і спеціальний догляд за хворими), математики, інформатики, фізкультури, української мови і літератури, латинської та іноземної мов. Навчальний процес, окрім базової середньої загальноосвітньої школи, відбувається за сталим розкладом безпосередньо на університетських кафедрах.
Український медичний ліцей входить до складу фундації асоційованих шкіл ЮНЕСКО, є членом асоціації "Зелені школи світу" зі штабом у Торонто, підтримує зв'язки з Конгресом українців у Канаді, школою санітарів лікарні св. Вальбурга в Німеччині, Інститутом Петра Могили в Канаді.
Ліцей є колективним членом Малої академії наук "Дослідник". Учнівське наукове товариство ім. акад. О.П. Ромоданова Українського медичного ліцею в 2001 році першим на Україні було нагороджено найвищою відзнакою "Золота Сова" Президії Малої академії наук "Дослідник", яку вручив на загальних зборах академії Герой України, Президент НАН України Б.Є. Патон. Це стало вагомим підтвердженням високого наукового потенціалу професорсько-викладацького складу, зосередженого в стінах медичного ліцею, створення належних умов для наукової роботи молодих дослідників.
В активі Українського медичного ліцею перші премії Європейського екологічного молодіжного конкурсу, республіканських конкурсів з біології та хімії, 2-га премія Міжнародної олімпіади експериментальних досліджень з мікробіології.
Високим поцінуванням результатів роботи професорсько-викладацького складу кафедр медичного університету і базової школи став той факт, що Український медичний ліцей Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця в 2000 році першим серед профільних медичних навчальних закладів на теренах СНД був відзначений Великою Срібною Медаллю Міжнародної Педагогічної Академії (Росія, місто Москва) за досягнення в галузі освіти, культури та науки. Це ще раз засвідчило, що Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця має високий міжнародний рейтинг і посідає провідне місце серед вищих медичних навчальних закладів України в освітньому прогресі форм навчання, активно впроваджує в педагогічну практику найсучасніші освітні технології на всіх рівнях підготовки майбутніх лікарів.
Досвід розвитку медичного ліцею переконує, що за роки напруженої роботи створено ефективну ланку первинної підготовки високоосвічених лікарів та вчених для забезпечення розвитку потреб охорони здоров'я і медичної науки України. Вкрай важливим є й те, що створено сучасну концептуальну модель системи допрофесійної освіти, яка цілком відповідає вимогам часу, відкриваючи простір для переваг інтелекту і етичних пріоритетів у розвитку молоді.


Вагомий внесок у розбудову, розвиток та вдосконалення цієї новітньої педагогічної системи як запоруки прогресу вищої медичної освіти зробили відомі вчені, педагоги, керівники різних рівнів: Л.Я. Аврахова, Б.П. Андресюк, В.Г. Бардов, В.І. Берзінь, Ю.В. Биць, В.М. Благодаров, Ю.В. Вороненко, О.Ф. Возіанов, О.П. Волосовець, Д.С. Волох, Ю.Г. Віленський, Н.М. Гаєвська, Є.Г. Гончарук, Ю.І. Губський, Л.П. Гульчій, Я.Й. Крижановський, Н.М. Зеленіна, М.І. Грицан, Л.Ф. Дунаевська, А.П. Іщенко, В.О. Калібабчук, В.В. Кузьмінський, О.Б. Кобзар, В.Г. Коляденко, Л.В. Коновалова, Т.О. Ляшенко, Н.С. Федь, В.Г. Лизогуб, В.А. Лісовська, В.Г. Майданник, С.Д. Максименко, В.Г. Мішалов, О.М. Науменко, В.П. Неспрядько, П.М. Недобій, І.О. Парпалей, Є.Г. Прощакова, Н.М. Гордієнко, В.Г. Яковенко, В.В. Солярік, А.М. Сердюк, В.Ф. Москаленко, В.Г. Кремінь, М.М. Солощук, О.Л. Таринська, М.І. Харитончук, Ю.В. Хмелєвський, В.З. Нетяженко, О.О. Закордонець, Ф.О. Тишко, А.І. Тимчик, Г.О. Терпиловська, Р.С. Сидорова, Б.М. Жебровський, Л.І. Остапюк, О.В. Романенко, Л.Г. Сударікова, С.М. Срібний, О.В. Чалий, Б.Г. Чижевський, Ю.Б. Чайковський, Т.В. Ходарєва, Ю.В. Шанін, В.Г. Шевчук, В.П. Широбоков, Н.І. Шинкарук, О.І. Щербак, В.І. Цимбалюк, О.П. Яворовський, В.П. Яценко; директори перших медичних ліцеїв - Л.М. Бойко та В.І. Костенко, директор базової середньої загальноосвітньої школи №33 міста Києва - В.П. Бабенко.
Побудові сучасної системи допрофесійної освіти і фахової орієнтації стосовно вдосконалення виховання лікарської когорти в Україні сприяло творче осмислення і використання робіт з проблеми наукового заохочування та підсилення психологічної мотивації інтелектуального розвитку обдарованої молоді, виконаних колективом вчених під керівництвом В.О. Моляко (Г.С. Альтшуллер, Л.Л. Гурова, О.Ф. Єсаулов, В.О. Моляко, О.І. Кульчицька, О.М. Матюшкин, П.І. Просецький, В.А. Семенченко, В.В. Рибалка, С.О. Сисоєва та ін.). Автори цих праць звертають увагу на необхідність застосування методів активізації інформаційного пошуку, методик розв'язання творчих завдань, розвиток творчих можливостей учнів у процесі гурткової роботи тощо.
Запропонована книга є спробою першого узагальнення набутого досвіду щодо теорії й практики допрофесійної підготовки учнів у медичних ліцеях як дієвої складової діяльності вищих медичних навчальних закладів та інтегрального використання педагогічного потенціалу базової школи і вузівських кадрів щодо вирішення актуального соціального завдання - виховання національних медичних кадрів на європейському рівні. Цим монографічним виданням ми прагнемо частково посприяти втіленню вказаної новітньої педагогічної концепції в межах усієї системи медичної освіти в Україні.
Робота підсумовує наполегливі пошуки і певні здобутки педагогічного колективу Українського медичного ліцею Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця за більш, ніж десятирічний період розвитку концепції неперервної медичної освіти як важливого чинника наближення інтелектуальних та духовних потенцій українського лікаря до відповідальних вимог світової медицини XXI сторіччя. Якщо погодитися з думкою, що школа - то майстерня, де формується людина, система, про яку йдеться, це майстерня формування фахівців - медиків майбутнього. При цьому слід особливо підкреслити, що становлення і утвердження новітньої педагогічної системи було б неможливе без щирої підтримки унікального за творчою побудовою педагогічного курсу з боку багатьох прибічників її впровадження. Саме таке нелегке, але, безперечно, більш корисне для суспільства педагогічне сходження, своєрідна мандрівка у всесвіт педагогічних ідей і технологій, і постає на цих сторінках. Тож перед читачем лунає колективна симфонія розуму.
Глибока подяка викладачам та співробітникам, які в різні роки самовіддано працювали в Українському медичному ліцеї, були членами його приймальних та предметних комісій: заступникам директора ліцею - В.В. Буряновій, Н.М. Матвеєчієвій, Р.В. Іваненко, Л.В. Переймибіда, В.А. Орендочці, О.К. Рябініну, І.Т. Севастьяновій та І.О. Рогожніковій, кураторам класів - Н.В. Дорошкевич, Л.М. Ренькас, О.Д. Пилявській, О.В. Бобровій, Р.І. Дубіковській, Р.І. Усенко, В.І. Лялько, професорам - І.Є Булах, Л.Ф. Дунаєвській, В.Я. Неділько, І.М. Щуліпенко, Н.М. Гаєвській, Ю.В. Шаніну, Г.О. Золотухіну; доцентам та старшим викладачам - М.І. Бойко, Л.Я. Авраховій, Д.А. Гаврюшенко, Н.Ф. Радченко, О.М. Грибану, В.Б. Раскалею, В.П. Вознюку, Н.Б. Власенко, О.І. Ільченко, І.Г. Керасіді, О.В. Костильову, Ю.О. Марущенку, В.О. Ращенку, Л.М. Полтавець, А.В. Меленєвській, С.М. Пілявській, Г.Б. Бабій, О.В. Говорусі, С.М. Гождзинському, В.А. Самарському, В.І. Грищенко, Б.С. Сушко, Г.К. Селезньовій, В.М. Нехаєву, Д.А. Макарченку, Л.Я. Ковальчук, А.Б. Гладчук, Т.В. Баклан, Г.О. Сбродовій, А.В. Ушакову, В.Ф. Ковальовій, О.І. Олійник, В.П. Сергієнку, Т.В. Овчинниковій, Л.В. Задоріній, А.Г. Мірошніченко, С.К. Рубаник, Н.В. Стучинській, Л.Г. Лесько, А.І. Єгоренкову, І.О. Паламаренко, М.П. Малежику, Л.К. Москаленко, Т.А. Решетняк, , В.М. Успенському, Я.В. Вільній, В.М. Калиті, Л.М. Копаниці, М.Г. Кравчук, О.М. Таланчук, Т.П. Прадій, О.Д. Павлову, Т.С. Крайніковій, Н.П. Плющ, Л.М. Сидоренко, Л.В. Гайовій, В.І. Галинській, В.Б. Ємельянову, О.В. Компанець, М.І. Мурашко, Г.С. Соковніній, О.Т. Слободяну, Г.С. Литвиненко, К.Г. Плужник, І.В. Мельник, В.Л. Делюковій, Л.А. Дідківській, М.В. Шилову; викладачам - Л.М. Артемчук, Л.М. Добровській, І.М. Шило, Л.М. Денисенко, Ю.П. Борисюку, О.А. Жгут, Ю.О. Волненко, О.Я. Горохватській, В.В. Пащенко, І.М. Пархоменко, В.А. Потаскалову, В.М. Гудзь, С.С. Ракитянській, Н.В. Лакозі, А.М. Поскрипко, С.Б. Пильчук, О.А. Несіній, Т.І. Дяченко, С.І. Дяченко, П.В. Солодьку, В.М. Данилейко, Г.Р. Алексеєвій, В.М. Гнатенко, М.М. Груші, Л.Г. Лисенко, Т.Й. Мальчевській, О.М. Струменській, Н.В. Стрігановій, Ю.П. Склярову, С.М. Толкачьовій, Л.В. Тютюнник, Н.В. Мисник, І.І. Жебкій, Н.А. Горбуновій, С.І. Кузьміній, О.Р. Рибак, О.І. Падієнко, Л.Ф. Голоті, Л.О. Клубань, М.І. Михайленко, А.А. Кравченко, Т.Г. Рузинській, І.Н. Однорог, Т.М. Черниш, Я.І. Шумській, О.З. Шаповал, О.І. Огородник, Г.П. Таранюку, О.А. Петрушенко, С.Є. Шепельову, Н.І. Шаповаловій, М.І. Любченко, К.К. Бокаловій, Н.М. Цюрупі, І.А. Новіковій, Г.І. Сидоренку; хореографу ліцею - майстру спорту міжнародного класу С.В. Івановій; психологу ліцею - доценту Л.В. Литвиновій; відомим письменникам - к.м.н. Ю.Г. Віленському, Ю.М. Мушкетику, Л.А. Оленівській, Л.О. Череватенько та В.О. Яворівському; фотокореспонденту - В.С. Негребецькому, інженерам - Л.Б. Найді, О.П. Лапоногову і Л.П. Єрмаковій; головам благодійного фонду та батьківських рад ліцею - Л.С. Карачевській, М.Т. Штопенко, В.І. Товченко, Б.Д. Самборському, Л.П. Лебедєвій, О.М. Лебедєву, Є.І. Спєваковій, Г.В. Бєкетовій, Г.А. Павлюк, В.Г. Флейтману, Н.М. Долгопол та багатьом іншим. На великий жаль, О.М. Лебедєва, В.Я. Неділька, В.М. Нехаєва і Н.І. Шаповалової вже немає з нами.
Дух, наука, думка, воля як важелі прогресу медичної освіти в Україні - ось кредо досліджень, покладених у фундамент монографії.
Рух людського пізнання та науки є нескінченним, і за думкою великого фізика сучасності, лауреата Нобелівської премії (1918 р.) М. Планка, "… найважливішим є те, що завдання повного використання нової ідеї породжує нові питання і тим самим веде до нових досліджень та нових успіхів".


Офіційний сайт Українського медичного ліцею Національного медичного університету імені О.О. Богомольця.
© Copyright 2004-2011. All rights reserved.